ЖИТІЄ СВЯТИТЕЛЯ СПИРИДОНА ТРИМІФУНТСЬКОГО
Святитель Спиридон, єпископ Триміфунтський чудотворець, народився наприкінці III століття на острові Кіпрі, де Христове Євангеліє було сповіщено в I столітті святими апостолами Павлом та Варнавою. Про існування Кіпрської Церкви з давніх давен свідчать багато кіпрських святих, пойменовані в грецькому синаксарі.
З дитинства святий Спиридон пас овець, чистим і Богоугодним життям наслідував старозавітним праведникам: Давиду - в лагідності, Якову - в сердечній доброті, Аврааму - в любові до мандрівників.
У зрілому віці святий Спиридон став батьком сімейства. Надзвичайна доброзичливість і душевна чуйність привернули до нього багатьох: безхатченки знаходили в його будинку притулок, мандрівники — їжу та відпочинок.
За невпинну пам'ять про Бога і добрі справи Господь наділив майбутнього святителя благодатними дарами: прозорливості(баченням майбутнього), зціленням невиліковних хворих та вигнанням бісів.
Після смерті дружини, за царювання імператора Костянтина Великого (324—337) та його сина Констанція (337—361), святий Спиридон був обраний єпископом міста Триміфунта.
В його особі паства придбала велелюбного батька. Під час тривалої посухи та голоду на Кіпрі, за молитвою святителя Спиридона, пішли дощі, і лихо припинилося. Доброта у святого поєднувалася зі справедливою суворістю стосовно людей недостойних. За його молитвою було покарано немилосердного хліботоргівця, а бідних селян позбавлено голоду та
злиднів.
Одного разу заздрісники обмовили одного з друзів святителя, і той був ув'язнений і засуджений до страти. Святий поспішив на допомогу і дорогою шлях йому перегородив багатоводний потік. Згадавши, як перейшов Йордан Іісус Навин, святитель з твердою вірою у Всемогутність Божу підніс молитву, і потік розступився. Разом із супутниками, мимовільними очевидцями дива, святитель Спиридон перейшов посуху на інший берег. Попереджений про те, що сталося, суддя зустрів святителя з пошаною і відпустив невинного.
Багато чудес здійснив святитель Спиридон. Якось під час Богослужіння в лампаді закінчилась олива, і вона почала згасати. Святитель засмутився, але Господь потішив його: лампада дивом наповнилася оливою. Відомий випадок, коли святому Спиридону незримо співслужили ангели, і після кожного прохання ектенії чулися співи ангелів: «Господи, помилуй». Святитель зцілив тяжкохворого імператора Констанція; розмовляв зі своєю дочкою Іриною, що померла і вже була приготовлена до поховання; оживив благодаттю Божою померлу дитину, а потім і її матір, яка побачивши диво, впала бездиханно.
Знаючи таємні гріхи людей, Святий закликав їх до покаяння та виправлення. Тих, хто не слухав голосу совісті і слів Святого, осягало покарання Боже. Як єпископ, святий Спиридон являв пастві приклад доброчесного життя і працьовитості: пас овець, збирав хліб. Він надзвичайно дбав про суворе дотримання церковного чину та збереження у всій недоторканності Святого Письма.
У 325 році святитель Спиридон брав участь у І Вселенському Соборі в Нікеї. Осяяний Божою благодаттю, він навернув у Православ'я вченого грецького філософа, який захищав брехню Арія: «Єдиний є Бог, що створив Небо і Землю, і створив із землі людину, і влаштував усе інше, видиме і невидиме, Словом Своїм і Духом; і ми віримо, що Слово це є Син Божий і Бог, Який, змилосердившись над нами, заблудлими, народився від Діви, жив з людьми, постраждав, і помер заради нашого спасіння, і воскрес, і з Собою воскресив увесь рід людський; ми очікуємо, що Він прийде судити всіх нас праведним судом і кожному віддасть по ділах його; віруємо, що Він одної Істоти з Отцем, рівної з Ним влади і честі... Так сповідуємо ми і не намагаємося досліджувати ці таємниці цікавим розумом, і ти — не насмілюйся досліджувати, якусе це може бути, бо ці таємниці вище за твій розум і далеко перевищують будь-яке людське знання». Філософ визнав правоту святителя і сказав своїм друзям: Поки змагання велося за допомогою доказів, я своїм мистецтвом сперечатися відбивав все, що мені представляли. Але коли, замість доказів, з вуст цього старця почала виходити якась особлива сила — докази проти неї безсилі,— Богові людина чинити опір не може... підемо за цим старцем, вустами його говорив Сам Бог».
На Соборі в Нікеї святитель Спиридон так пояснив аріанам сповідувану православними єдність Трьох Божественних Іпостасей Святої Трійці: святий узяв у руки цеглу і стиснув її — полумʼя миттєво кинулося вгору, вода потекла вниз, а глина залишилася в руках чудотворця. «Ось три стихії, а цегла одна,— сказав святитель Спиридон.— Так і в Пресвятій Трійці — Три Лиця, а Божество Єдине».
За деякими відомостями, святитель Спиридон брав участь і в діяннях Помісного Собору 342—343 років у місті Сердіке (нині столиця Болгарії Софія). Господь відкрив святителю наближення його смерті. Останні слова святого були про любов до Бога та ближніх.
Близько 348 року під час молитви святитель Спиридон відійшов до Господа. Поховали йогов храмі на честь святих апостолів у Триміфунті. У середині VII століття мощі святителя були перенесені до Константинополя, а в 1453 - на острів Керкіра , що в Іонічному морі (грецька назва острова - Корфу). Тут, в однойменному містіКеркіра (головне місто острова) і понині знаходяться святі мощі святителя Спиридона у храмі на честь святителя. Мощі зберігаються неушкодженими; навіть шкірний покрив цього угодника Божого зберігає свою м'якість. «Тіло св. Спиридона, — каже один вчений грек, — і досі є для фізіологів предметом справедливого подиву: воно м'яке і розтяжне і як би живе... у такому спекотному місці, як Корфу; схильне до теплих і сирих випарів, воно не зазнало жодної зміни. Все це, як воно не суперечить загальним законам фізики, безсумнівно, беззаперечно та ґрунтовно доведено». П'ять разів на острові Корфу відбувається урочисте святкування пам'яті святого Спиридона, Триміфунтського чудотворця.
З 2021 року в столиці Португалії - Лісабоні почала діяти Українська православна парафія на честь цього дивного святого, на якій кожної пʼятниці звершується акафіст перед храмовою іконою з частичкою мощей св. Спиридона, і Господь, по молитвам святителя, відповідає всім, хто з вірою приходить до нього.
